Аутизм у сучасному суспільстві

За статистикою асоціації Autism Europe, у світі налічується понад 10 мільйонів людей, які мають аутизм або розлади аутистичного спектра (РАС). Це означає, що кожна сто перша людина має цей діагноз. Ми зустрічаємо людей з аутизмом серед дорослих і дітей набагато частіше, ніж думаємо. На жаль, більшість дорослих настільки мало знають про цей генетичний стан, що, зустрівши дитину з РАС, у кращому разі просто стороняться її. В гіршому – починають соромити батьків за погане виховання дітей.

У Всесвітній день поширення інформації щодо аутизму дізнаємося більше про людей з цим порушенням психофізичного розвитку. Розберемося, чим наші поради батькам можуть бути корисними, а де краще промовчати й усвідомити, наскільки буває важко виховувати малюка, якщо він чимось відрізняється від інших.

 Зараз у світі є тенденція до інклюзії. Діти й дорослі з різними видами особливих освітніх потреб навчаються в тих освітніх закладах, що й діти з нормотиповим інтелектуальним розвитком. Вони відвідують одні й ті ж художні гуртки, спортивні секції, виступають на телебаченні й перемагають у конкурсах. У такій ситуації здається, що діти з аутизмом нічим не відрізняються від інших дітей, і до них можна висувати ті самі вимоги, що й до всіх. Але це не так! Для того, щоб побачити дитину з аутизмом успішною в різних життєвих ситуаціях, батькам, педагогам, психологам, реабілітологам, медикам необхідно докласти неабияких зусиль та працювати з дитиною щодня.

Чим саме відрізняється дитина з аутизмом від інших дітей? При першій зустрічі з дитиною не одразу можна збагнути, що у неї РАС. Діти з аутизмом зустрічаються різні. Спеціалісти, які працюють з дітьми, говорять, що двох однакових або навіть схожих дітей вони не зустрічали.

Є діти з аутизмом, у яких інтелектуальний розвиток залишається непорушеним. Серед дітей з цим генетичним станом нерідко зустрічаються й такі, що мають хист до точних чи технічних наук або розвинену окрему психічну функцію (наприклад, зорову або слухову пам’ять). Люди з аутизмом можуть досягти успіхів у кар’єрі, якщо їхні близькі допоможуть адаптуватися в такому незрозумілому для них світі.

Є люди з РАС, які мають різні ступені важкості порушення інтелектуального розвитку. Їм важче адаптуватися в соціумі, вони майже ніколи не можуть жити окремо від батьків або опікунів, вимушені бути під постійним наглядом.

Є інформація, що люди з аутизмом не дивляться у вічі та уникають контактів навіть із близькими. Проте зустрічаються діти, які не просто дивляться у вічі, а й підтримують контакт «очі-в-очі», усміхаються незнайомцям та можуть запитувати про щось. Є діти, які не мають розвинутого активного усного мовлення, а спілкуються за допомогою засобів альтернативної комунікації. Деякі будують складні фразові конструкції для описання необхідних речей, подій. Перелік відмінностей можна продовжувати ще довго, адже скільки дітей з аутистичними розладами, стільки й відмінностей у їхній поведінці.

Зовсім не означає, що дитина з РАС не дивитиметься у вічі, сидітиме сама в кутку та викладатиме в рядок усі свої іграшки. Притаманні аутизму стереотипні дії можуть виражатися по-різному: у когось у викладанні іграшок або інших предметів, в когось у мовленні, у когось під час ходіння.

Однак є особливості, притаманні саме дітям з аутизмом або аутистичним спектром, це:

  • порушення мовлення (затримка говоріння або незвичне використання слів);
  • наявність стереотипних дій і патернів у поведінці (струшування кистями рук);
  • труднощі в розумінні власних емоцій та переживань інших;
  • складнощі соціальної взаємодії: комунікації та взаємодії з людьми;
  • незвичне використання предметів побуту та іграшок (не катає машинки, а стукає ними);
  • часто вибірковість у їжі та одязі;
  • часто надмірна або знижена чутливість до сенсорних подразників (людина може страждати від надмірного впливу звуків, запахів, дотиків або майже не відчувати їх).

Ці особливості свідчать, що дитина або доросла людина з аутизмом відчуває труднощі під час звичного для більшості процесу спілкування, під час походів у магазин чи інших громадських місць. Дискомфорт виникає при великому скупченні людей чи просто на ігровому майданчику, особливо, коли інші наполегливо намагаються поговорити чи погратися з ними. Дитина з РАС відчуває себе спокійно тоді, коли розуміє, як відбуватимуться події. Що буде після обіду, куди треба піти і що зробити, хто там зустрінеться і що там буде? Для людей з аутизмом така деталізація та послідовність подій – не просто цікавість, а необхідна умова для підтримання психічної рівноваги. Саме через ці особливості педагоги та психологи використовують детальні візуальні розклади дня й тижня для своїх вихованців. Розуміння подальшого розгортання подій допомагає людям з аутизмом краще сприймати навколишню дійсність та реагувати на неї спокійно.

На жаль, батькам дітей з РАС не завжди вдається налаштувати дитину на взаємодію з іншими або похід у громадські місця. До того ж, аби привчити дитину до таких походів, необхідно накопичити досвід подібних ситуацій, і він не завжди позитивний. Через це діти можуть нервуватися, плакати, кричати, поводитися незвично, а іноді, навіть, лякати своєю поведінкою оточуючих. Дитина може проявляти агресію до інших дітей та дорослих, а також аутоагресію. У таких випадках батьки ніяковіють і не знають, як реагувати.

Спробуймо уявити, як почувається в цей момент дитина, які емоції її охоплюють, що вона переживає в таких ситуаціях… Лише тоді ми зможемо зрозуміти, що це не просто «погана поведінка» або «невихованість». Ми зрозуміємо, наскільки важко дитині з РАС бути серед інших людей у незнайомому місці, де її ніхто не розуміє й не здатен допомогти. Де кожен дотик, слово, звернення інших не допомагає, а навпаки, лякає і гнівить. Лише тоді ми зрозуміємо, наскільки батькам доречні поради або осудливі погляди.

У Всесвітній день аутизму кожному необхідно поміркувати про те, які ми всі різні та унікальні. Проте кожного з нас об’єднує одне – усі ми люди. І якщо кожен дорослий почне ставитися до проявів особливостей, поважаючи в кожному людину, ми обов’язково привчимо до цього й дітей. Навчимо тому, що є люди, які по-іншому бачать та відчувають світ, не завжди можуть спілкуватися з нами так, як ми звикли, а іноді реагують незрозуміло для нас. Якщо знайти ключик до людини з аутизмом, у світі стане на одне зігріте серце більше!

Маргарита Чайка,

методист проєкту «ДивоГра»

для ТСН.ua

[maxbutton id=”28″]

Перейти до вмісту