Дитина з ООП проживає ті самі етапи розвитку (фізичного, емоційного, психологічного, інтелектуального), що й дитина з нормотиповим психофізичним розвитком, але із затримкою у часі та з деякими якісними відмінностями. Це означає, що дитина може відставати у розвитку на один, п’ять або десять років. Однак усі стадії розвитку вона все одно проходитиме.

Необхідно розуміти, на якому етапі розвитку знаходиться дитина з ООП та якому віку приблизно відповідає її розвиток. Іноді трапляється, що паспортний вік дитини може становити 10 років, а розумовий відповідає 4-5 рокам. У такому випадку важливо давати дитині завдання для розвитку 4-5-річної дитини, а не для 10-річної. Таким чином можна значно полегшити її розуміння навколишнього світу та сформувати необхідні для цього віку навички.

При деяких видах ООП навички не формуються самостійно, їх необхідно формувати лише за участі дорослих, які впливають на соціальний розвиток дитини та сприяють збагаченню власного життєвого досвіду. Саме те, що закладають дорослі у дитинстві, відобразиться за кілька років у вже дорослої особистості.

Навчання та розвиток дітей з ООП має включати лише ту інформацію, яка знадобиться їм у повсякденному житті. Важливо формувати навички, необхідні для повсякденного спілкування, соціальні та моральні норми, правила поведінки у громадських місцях, навички, необхідні для опанування певної професії та самостійного проживання (якщо це можливо).

Розвиток — це поступовий процес, що плавно розгортається на основі базових знань та умінь. Наприклад, щоб дитина почала ходити, необхідно пройти кілька важливих поступових етапів.

Етапи:
  • розвиток системи опорно-рухового апарату та ЦНС, яка контролюватиме усі рухи;
  • уміння підіймати та тримати голівку; 
  • уміння перевертатися зі спинки на животик і сідати; 
  • повзання;
  • перші кроки, тримаючись за руку дорослого;
  • самостійні впевнені кроки. 

Якщо пропустити бодай один етап, уся система розвитку навички прямоходіння гальмується, а іноді втрачається остаточно. Так само розвиваються й навички мислення, запам’ятовування та мовлення. Просто їх важче продемонструвати наочно. Необхідно розуміти і пам’ятати, що без розвинутих на достатньому рівні базових психічних функцій неможливо сформувати вищі психічні функції, до яких, наприклад, належить мовлення.

Важлива систематичність корекційно-розвиткової та реабілітаційної роботи. 

Маргарита Чайка, методист проєкту

для онлайн-журналу “Мой ребенок”

Читати всі статті